Учитель: Україно! Тихі води і ясні зорі, золоті лани пшениці, калиновий раю! Ти донедавна була мирною державою. Та «рідна сестра» - Росія не змогла пробачити моїй державі незалежність.
Учень: Незалежна Україна. Зовсім молода, але на її долю випали нові випробування. Майдан та Революція Гідності сколихнули увесь світ. Україна, як незалежна демократична держава, показала всьому світові, що український народ – волелюбна нація, яка зуміла відстояти свій демократичний вибір. Київ – серце України… Майдан об’єднав синів і дочок в єдине нероздільне, він став центром революції, площею добра, тепла, людяності, братерства, взаєморозуміння, правди, віри, надії і любові. Любові до України, до матері землі.
Ведучий 2.
Любіть Україну, як сонце, любіть,
як вітер, і трави, і води…
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.
Любіть Україну у сні й наяву,
Вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов’їну
Ведучий 1. На згарищах нашої історії, де що не сторінка – то купа попелу або добіла випалена пляма, поволі, як на стертому пергаменті починають проступати рядки, якими могли б пишатися найбільші народи Європи.
Ведуча 2. Такими славними рядками в книгу української історії вписано героїчний подвиг Небесної Сотні та воїнів АТО, що полягли за незалежність і цілісність Матері - України.
Ведучий 1. Слава Україні!
Звучить Гімн України
Ведучий 1. Листопад 2013…Київ… Майдан Незалежності…Тут зібралася велика кількість людей із усіх куточків України: молодь, студентство, які приїхали підтримати європейський курс України та захистити євроінтеграційні прагнення українського народу та сприяння підписання Угоди про Асоціацію між Україною та Європейським Союзом.
Ведуча 2. У ніч з 29 на 30 листопада бійці «Беркуту» побили протестуючих. Люди готові до опору будь- якому «Беркуту». Подіям Євромайдану присвятила вірш Галина Тимощук із Луцька «Подіям 30 листопада».
Білий голуб у небо піднявся
Й підхопив синьо – жовті стрічки.
Цвіт надії на площі зібрався –
Майоріли навкруг прапори.
ай живе наша ненька Вкраїна!
Велич й славу співаєм тобі!
Нехай дихає вільно людина
На своїй українській землі!
Наче грім серед ясного неба
Чорні ворони з гнізд налетіли.
Крики..Зойки: «Не бийте, не треба…
Слова вільного ми лиш хотіли».
Тіло терпло, а душі горіли.
Убивали братів і сестер.
Вільну долю кати мордували.
А за що? Як жити тепер?
Серед площі упав голуб білий
І втопився в гарячій крові:
«Україну спаси, Боже милий», -
Ведучий 1. Аж з – під Крут чувся голос землі.
Застогнала заплакана мати.
І від болю здригнувсь монастир.
Всі святії спішіть рятувати –
Вже монах вибивався із сил.
Сколихнулися дзвони церковні.
Півстоліття вони так не били.
І тривожні слова молитовні
То кричали, то вже голосили.
Ведуча 2. Ця трагічна ніч своїм кривавим помахом об’єднала роздвоєний, але такий рідний народ. У серці кожної людини проснулась пісня солов’я, немов ті ангели скривавлені, ми віддамо свої життя: за мир і волю України, за долю матері – землі…
Ведучий 1. Українців залишила байдужість. Кожен громадянин слідкував за подіями, які розгорталися на Майдані. Люди їхали до Києва, поспішали на допомогу своїм побратимам: везли продукти харчування, теплий одяг, ліки. Яка міцна дружба, яке розуміння об’єднувало людей!
Ведуча 2. Та вдарив грім. Невже брат на брата підніме руку? Та піднялася «братня рука», і пролилася кров. Війська, що мали нас охороняти, без жалю розстрілювали народ, калічили його.
Ведучий 1. Снайпер! Стій! Зупинись! Не стріляй!
Але постріл зірвавсь серед ночі…
Будуть вічно іти, пам’ятай,
За тобою ті вибиті очі.
Ти за щит свою душу сховав.
В сіро – чорне вбрання одягнувся.
Свій народ без жалю катував,
Що довкола весь світ аж здригнувся.
Ти не смій! Зупинись! Не стріляй!
Схаменись і вернися до тями.
Не гріши! Білий квіт не ламай,
Пожалій і не кидай у ями.
Меч кривавий не піднімай
І не кривди красу диво – саду,
Братовбивства не допускай,
А молися – і знайдеш пораду.
Ти не смій! Зупинись! Не стріляй!
Як до звірства такого скотився?
Краще воїном стань й захищай
Україну, в якій народився
Ти не смій!...Зупинись!... Не стріляй!...
Народила ж тебе не вовчиця.
Страшний суд надійде – пам’ятай,
Певен будь: кров людська - не водиця.
Ведуча 2. Ось таким кривавим кроком розпочалася нова сторінка історії України. Народ прагне змін. Зміна влади… Протистояння триває.
Ведучий 1. То ж прости мені, рідна матусю,
Витри гірку пекучу сльозу.
Ще не раз я у снах повернуся –
Ти ж поставиш для мене свічу.
Я прийду, обніму тебе ніжно
І спитаю: «Як, мамо, живеш?»
- Плачу зрання і ввечері пізно
І прошу, щоб ти, сину, воскрес
- Знаю, мамо, стаєш на коліна,
Ломиш руки й несеш тяжкий хрест.
Ти прости мені, рідна, безцінна,
Я ж молюся за всіх вас з небес.
На могилі посаджені квіти,
Різнобарв’ям щораз зацвітуть…
Це мої ненароджені діти
Прошепочуть тобі: «Не забудь».
Витри сльози, не плач найдорожча.
Знай , що жити я дуже хотів.
Та секунда – страшна і пророча:
Снайпер віку мені вкоротив.
То ж прости, що сумненьку хустину
На голівку тобі пов’язав.
За народ і свою Україну
На Майдані життя я віддав.
Ведуча 2. Російські сепаратисти зазіхають на територіальну цілісність України, сіють ворожнечу між людьми. І ніхто не міг подумати, що Росія порушить кордони суверенної України. Братній народ розв’яже неоголошену війну. АТО розпочалась на Сході України, у Слов’янську, 13 квітня 2014 року.
Крим, Донбас… Протистояння в Луганській і Донецькій областях переросло в повномасштабну війну з тисячами жертв і руйнуванням економіки країни.
Ведучий 1. Українці вступили у нерівні бої. На сході вирішується доля України. Нелегко воїнам утримувати позиції, але віра в перемогу живе у кожного з них.
Ведуча 2. Все більше і більше добровольців прибувало у добровольчі батальйони, бо розуміли, що не маємо права дискутувати про те, кому йти воювати. Це обов’язок кожного громадянина. Дружба і взаємодопомога, любов до України і її народу керувала діями воїнів. Переяславець Олег Дога, який загинув за Україну в зоні АТО, говорив рідним такі слова: «Хто, як не я, захистить вас та мою донечку від агресора». Так можуть говорити тільки справжні герої.
Ведучий 1. Українські військові, добровольці – люди різного віку і фаху – стали на захист рідного краю, віддаючи свої життя, проливаючи кров. Скільки їх полягло – невідомо. Але подвиг їх вічно живий.
Слово надається роті «Кременчук»
Ведуча 2. Героїзм простих українців,які із перших днів антитерористичної операції допомагають забезпечувати війська захисним спорядженням, ліками. Варто згадати наших земляків, яку загинули на Сході України, виборюючи життя для інших. Тому я прошу пом’янути хвилиною мовчання героїв Небесної Сотні і героїв війни на Донбасі. Кожен із них герой!
Хвилина мовчання
Ведучий 1. Я дивлюсь на світлини бійців,
Щирі посмішки, втомлені очі,
Сиві скроні та безліч рубців…
А мій розум сприйняти не хоче:
Це не сон, не синдром маячні,
Ця війна не в далекій країні,
Не в Іраку чи десь там в Чечні,
А в вишневій моїй Україні.
Саме зараз її вояки
Схід країни від зла захищають,
Б’ються на смерть мої земляки,
Кров’ю землю святу поливають.
Щоб країна ввійшла в майбуття
Вільна, сильна, без чвар та війни.
Віддають саме цінне – життя,
України найкращі сини!
Вчитель.
Все починається з малого… З маленького, але такого важливого – з любові. Любові до матері, малої батьківщини, традицій, історії і Батьківщини.
Ми – українці! І повинні цим пишатись. У нас багата держава, і багата не тільки матеріально, але й духовно. Ми співучі, щедрі, розумні, віддані, рішучі …
Будь-яка країна розсиплеться на попіл, якщо її громадян не об’єднує прихильність до землі, на якій вони живуть.
Ми всі молимося за долю України – від малого і до старого – і просимо Господа і Пресвяту Богородицю захистити нас, захистити нашу єдину Україну. Ми маємо бути вдячні тим, хто відстоює право України бути гордою державою, хто захищає нас із вами. Брати приклад із героїв АТО і вміти дати відсіч будь – якому агресору, не шкодуючи свого життя.
Немає коментарів:
Дописати коментар