ТОП-10 ФРАЗ, КОТОРЫЕ НЕЛЬЗЯ ГОВОРИТЬ ДЕТЯМ

1. У тебя ничего не получается — дай сделаю я! 

Психологи утверждают, что эта фраза травмирует малыша и заранее программирует на неудачу. Он чувствует себя глупым и неловким и в будущем боится уже проявить инициативу, думая, что мама снова будет кричать. 

2. Возьми, только успокойся! 

Тяжело некоторым родителям выдержать многочасовое заунывное «ну пожалуйста, ну дай». Но, согласившись дать малышу то, что он просит, родители, сами того не желая, дают понять: нытьем и уговорами можно добиться всего, и мамино «нет» не стоит воспринимать всерьез. 

Тест. Какой у тебя ХАРАКТЕР?

Тест поможет понять свое предназначение в жизни.

Выберите картинку, которая вам больше всего понравилась - узнайте результаты теста:

1. Страстный оптимист.

Вы страстный. Вам нужна настоящая любовь, и вы беспокоитесь, что никогда не найдете ее. Вы оптимист и очень приятный человек, однако у вас на сердце немало шрамов. Вы ищите понимание и прочную человеческую связь. Вы заводите людей на всю жизнь. На людях вы стараетесь быть легким на подъем и простым. Жизнь ведь и так сложная штука.

2. Стабильный и скрытный.

Вы стабильный. Снаружи вы счастливчик и везунчик. Внутри же гораздо запутаннее. Вас немного тяжело читать, и, вероятно, вы так делаете умышленно. Вы не хотите выставлять ваши чувства напоказ. Вы достаточно зрелый, и можете не только брать, но и отдавать людям. Общество является нужным для вас. Вам нравится протягивать руку помощи тем, кто в ней нуждается.

Здоровий спосіб життя

У філософському розумінні спосіб життя - це синтетична характеристика сукупності типових видів життєдіяльності людей (індивідів та соціальних утворень) у поєднанні з умовами життя суспільства. Спосіб життя охоплює всі сфери суспільства: працю і побут, суспільне життя і культуру, поведінку (стиль життя) людей та їх духовні цінності11. Тобто, поведінка, або стиль життя, є одним з найважливіших елементів способу життя в цілому, який не може не впливати на здоров‘я окремої особи або на здоров‘я тих чи інших соціальних груп населення.

Поведінка є однією з основних детермінант здоров‘я, ступінь впливу якої значно перевищує вплив багатьох інших детермінант. За визначенням M.Lalonde12, вона разом з біологією людини, медичною допомогою та навколишнім середовищем відноситься до чотирьох основних чинників, що визначають рівень здоров‘я. Результати спеціальних досліджень, проведених у 70-х роках у США (McKeown and Lowe, 1974) з метою кількісної оцінки впливу різних чинників на здоров‘я виявили, що група чинників названих “біхевіоральними” (поведінковими) постійно випереджувала інші13. Найважчі хвороби у розвинутих країнах у наш час пов‘язані з індивідуальними звичками, особливо постійними, які у сукупності часто називають способом життя14.

Звіт ВООЗ про здоров‘я у світі 1995 р.15 підтверджує ці дані і свідчить, що захворювання та стани, пов`язані із способом життя людини, є причиною 70-80% смертності у розвинутих країнах і приблизно 40% - в країнах, що розвиваються. Передбачається, що і в країнах, що розвиваються, ситуація погіршуватиметься. Кількість захворювань, пов`язаних із способом життя, зростатиме через те, що мають місце негативні зміни в харчуванні та поведінці середнього класу. Розвиток цивілізації породжує такі зміни в способі життя, які підвищують ступінь ризику виникнення так званих “хвороб сучасної цивілізації”, що найбільш розповсюджені в індустріально розвинутих країнах. Це, зокрема, захворювання серцево-судинної системи, окремі типи онкологічних захворювань та ожиріння. Багато з них зумовлені цілою низкою чинників.

«Конфлікт: батьки і діти»

Даний різновид конфліктів — одна із самих розповсюджених у повсякденному житті. Однак вона деякою мірою обійдена увагою фахівців — психологів і педагогів. Ми не розглядаємо проблему конфлікту поколінь, що набагато ширше й активно розробляється соціологами. З більш ніж 700 психолого-педагогічних робіт із проблеми конфлікту навряд чи набереться з десяток інший публікацій, у центрі яких стояла б проблема конфліктів між батьками і дітьми. Вона, як правило, вивчається в контексті більш великих досліджень; сімейних відносин , вікових криз , впливу подружніх конфліктів на розвиток дітей та ін. Але неможливо знайти таку родину, де б були відсутні конфлікти між батьками і дітьми. Навіть у забезпечених родинах у більш ніж 30% випадків відзначаються конфліктні взаємини (з погляду підлітка) з обома батьками .

Чому ж виникають конфлікти між батьками і дітьми? Крім загальних причин, породжуючих конфліктність взаємин людей, що розглянуті вище, виділяють психологічні фактори конфліктів у взаємодії батьків і дітей.

1. Тип сімейних відносин. Виділяють гармонічний і дисгармонійний типи сімейних відносин. У гармонічній родині встановлюється рухлива рівновага, що виявляється в оформленні психологічних ролей кожного члена родини, формуванні сімейного «Ми», здатності членів родини дозволяти протиріччя.

Дисгармонія родини — це негативний характер подружніх відносин, що виражається в конфліктній взаємодії подружжя. Рівень психологічної напруги в такій родині має тенденцію до наростання, приводячи до невротичних реакцій її членів, виникненню почуття постійного занепокоєння в дітей.

2. Деструктивність сімейного виховання. Виділяють наступні риси деструктивних типів виховання:

• розбіжності членів родини з питань виховання;

• суперечливість, непослідовність, неадекватність;

• опіка і заборони в багатьох сферах життя дітей;

• підвищені вимоги до дітей, часте застосування погроз, осудів,

Бесіда з батьками на тему «Здоров’я вашої дитини»

У 1-й клас приходять повністю здоровими 70 відсотків учнів, а 11-й клас такими закінчують тільки 7 відсотків. Україна займає перше місце в Європі за смертністю населення: 400 тис. смертей щорічно, з них 10 % громадян помирають природною смертю, 20 % - унаслідок нещасних випадків і вбивств, а 70 % - від хвороб

Щодо останньої цифри, зазначу, що 75 відсотків хвороб дорослих беруть свій початок у дитинстві. Це - наслідок умов життя саме в дитинстві і в молоді роки.

Від чого ж залежить стан здоров'я дитини? Від чотирьох факторів: спадковості (20 %), рівня медичного обслуговування (10 %), умов середовища за проживанням (20 %), способу життя (50 %). Як бачите, шановні батьки, здоров'я дитини залежить від вас на 80 відсотків. Дитина половину часу проводить удома, 20 % - у школі і 30 % - сон. Наша школа робить усе можливе, щоб зберегти здоров'я учнів (це пріоритетний нині напрям у навчально-виховній роботі). Організовано гаряче харчування всіх двохсот учнів 1-4-х класів, проводиться щоденна ранкова гімнастика, введено три уроки фізичного виховання. Збудовано новий спортивний зал, обладнано два спортивні комплекси. У нас забезпечується соціально-психологічна адаптація дитини до знаходження свого місця в колективі класу, застосовуються здоров'язберігаючі технології на уроках (методика відповідає віковим особливостям учнів, змінюються види діяльності на уроці, щоби зменшити втому, зростає культура міжособистісних відносин «учитель-учень»). На уроках проводяться фізкультхвилинки, вправи для корекції постави, зору.

У школі озеленено навчальні кабінети, вони провітрюються, словом, знаходяться у зразковому санітарному стані. Ми не допускаємо конфліктів між учнями. Їм даються завдання з валеологічним змістом, акцентується увага учнів на особистій гігієні, необхідності боротьби зі шкідливими звичками. Для них проводяться різноманітні спортивні змагання, дні здоров'я, працює медичний кабінет тощо.

Але цих заходів недостатньо, украй необхідна й допомога батьків. Що ви, шановні батьки, можете зробити для збереження здоров'я своїх дітей? Я пораджу таке.

Проведіть перевірку здоров'я дитини за всіма параметрами: дитина щорічно повинна побувати в невропатолога, хірурга, ортопеда, окуліста, отоларинголога, стоматолога, педіатра, здати аналізи. (Проведеного медогляду у школі недостатньо, щоб визначити стан здоров'я дитини.)